Відкритий ринок землі - розбираємо основні міфи
Днями Верховна Рада України більшістю голосів прийняла в першому читанні один з найбільш очікуваних і, разом з тим, скандальних законопроектів, що стосується відкриття земельного ринку. Депутати голосували на тлі протесту опозиції, а своє невдоволення звичайні фермери висловлювали навіть шляхом перекриття автодоріг в різних областях України.
Чому ж цей закон вважають неоднозначним, і які міфи щодо вільного ринку землі існують сьогодні в суспільстві - тема нашої сьогоднішньої статті.
Міф №1. Практично всі жителі України проти розпродажу земель
Як свідчать дані соцопитувань, практично всі українці виступають проти продажу земель - принаймні саме таку інформацію доносять нам з екранів телевізорів, а також говорять багато вітчизняних політиків.
У той же час, варто розуміти, що практично всі подібні опитування проводяться у великих містах, а основними респондентами є саме городяни, які досить слабо розбираються в проблемах сільського господарства.
Якщо провести опитування серед тих, хто дійсно має свої земельні наділи - селян, фермерів, які отримали свої паї землі, то більшість з них давно б хотіли отримати право вільно і без обмежень поводитись зі своїм власним особистим майном.
Нещодавно проведене опитування в селах показало, що переважна більшість власників землі не проти вільного ринку. При цьому немає явно вираженого бажання відразу ж позбавлятися від своїх паїв - люди просто хочуть мати свободу вибору.
Міф №2. Земельна реформа проводиться не вчасно, держава до неї не готова
Ще в 11 столітті один з англійських королів Вільгельм Завойовник поставив завдання створити «DomesdayBook» (в народі - книгу страшного суду). Насправді це був один з перших офіційних державних документів, в якому вказувалися такі статистичні дані, як:
- перепис наявного населення,
- повний земельний кадастр з оцінкою вартості угідь,
- список наявних голів великої та дрібної худоби,
- наявність залишків зібраного врожаю і так далі.
Головною метою складеного документа було точне визначення економічних ресурсів країни, що, в свою чергу, допомагало визначитися з установкою справедливих зборів і податків. Крім того, даний документ дозволяв вирішувати будь-які судові суперечки, що стосуються права земельної власності, розпорядження і успадкування паїв.
Повернемося в наш час, коли ми маємо практично будь-яку інформацію щодо наявних площ з точністю до квадратного метра, кількості вирощуваних сільськогосподарських культур, точні дані про врожайність в кожному регіоні і так далі. Говорити при цьому, що Україна не готова обговорювати вільний ринок землі, буде досить смішно і непрофесійно.
Говорити про те, що ми не маємо поняття, як правильно працює земельний кадастр, адже в ньому не всі зазначені ділянки «світяться», це безглуздо. Ще 10 століть назад англійські суди досить професійно регулювали будь-які земельні спори, проте в сучасних умовах це чомусь стало скрутним.
Насправді, експерти вважають, що справа зовсім в іншому. Багатьом просто невигідно показувати, скільки землі обробляється в реальності, а скільки стоїть невикористаних ділянок. Декларувати і платити податки з реального врожаю також невигідно для більшості власників або орендарів, тому закон про вільний продаж земель так довго буксував на одному місці.
Міф №3. Вам запропонують сущі копійки за землю
Якщо вірити офіційній статистиці, то в середньому плата за оренду одного гектара становить близько 49USD. При цьому великі агропромислові холдинги пропонують власникам вже середньоєвропейську ціну в 140USD, оплачуючи при цьому близько 110USD податків.
Виходить ситуація, при якій спостерігається серйозна різниця між реальними цифрами орендної плати і чинними розцінками на європейському ринку. Сьогодні практично кожен другий гектар обробляється нелегально «в чорну», при цьому з нього не платяться ніякі податки в державну казну.
Відкриття вільного ринку здатне запропонувати власникам справедливі умови як по оплаті, так і щодо подальшого розпорядження своїми земельними паями. Сьогодні в агросфері зайнято близько 3 мільйонів чоловік в Україні, а сільське господарство в своєму урізаному стані приносить понад 14% ВВП.
Можливість розпоряджатися своєю землею повинна дати суттєвий поштовх економіці країни, а також поліпшити добробут кожного власника.